Зустріч екс-президента України Віктора Ющенка та президента Білорусі Олександра Лукашенка в травні 2008 року була заборонена прямим текстом послом США в Києві.

Про це свідчить депеша з "білоруського досьє" Wikileaks.

"У ході бесід з міністром закордонних справ Володимиром Огризком 18 травня і радником президента з питань зовнішньої політики Олександром Чалим 20 травня посол висловився рішуче проти планів провести "неформальну" зустріч президента Ющенка з президентом Лукашенком", - сказано в анотації до документа.

Посол підкреслив, що для України можливі вигоди "від планованої зустрічі" виявляться перекреслені тим фактом, що від зустрічі з Ющенком, чиї заслуги у справі проведення демократичних реформ в Україні визнані у всьому світі, виграє головним чином Лукашенко, який використовує її для підтвердження своєї легітимності.

"Він також попередив, що США публічно засудять проведення такої зустрічі, в якій би зі столиць вона ні відбулася. Ця остання ініціатива повторює аналогічну спробу, також ініційовану Чалим і з тими ж аргументами трохи більше року тому", - наголошується в документі.

"Ющенко має намір домагатися від Лукашенка руху вперед у справі демократичних реформ, а також з питань двосторонніх відносин. У сфері демократії Ющенко вимагатиме звільнити політв'язнів і звернути увагу на інші області, де Білорусь не дотягує до міжнародних стандартів", - повідомляється в документі
.
"Обом співрозмовникам посол висловив рішуче неприйняття пропозиції (про зустріч), підкресливши, що ізоляція Лукашенко поглиблюється, а на тлі останніх кроків Білорусі з витіснення з Мінська дипломатів США час для зустрічі вибрано зовсім вже невдало", - йдеться у депеші.

"Будь-яка зустріч, де б вона не відбулася, лише додасть легітимності Лукашенко і США публічно засудять таку зустріч, будь то в одній столиці чи в інший", - уточнюється в документі.

У депеші рекомендується Держдепартаменту США залучити Євросоюз і країни-члени ЄС "також висловити свою авторитетну думку з цього питання, тим більше, що наші співрозмовники підкреслювали своє прагнення рухатися в руслі більш широкого європейського підходу до Білорусі".