«Патриарх всея Русси, Кирил, наградил Президента Украины
пятдесетью тысячами золотых рублей за объединение
словянских народов», із теленовин, січень 2011р.
День
Соборності Україна цьогоріч провела з викрутасами: влада з платною
людською масовкою (як засвідчили пікетувальники, з вимогою обіцяних
грошей, біля штабу партії регіонів), за участю «безкорисливих» штатних
співаків та ряжених козачків, мовчки висповідалася, схиливши грішні
голови перед національним Пророком, Тарасом, і на Майдані «Соборності»,
як і личить владі, котра доклала стільки зусиль для досягнення тої
Соборності і незалежності України; патріотичні українці спільно з
подрібненими та здеградованими залишками колишніх патріотичних партій,
як і належить черні, відзначили цю велично-сумну дату соборності
кримінальників та антиукраїнців в умовно незалежній, напів-державі,
напів-колонії, по закутках столиці країни, щоби не псувати святковий
настрій переможців над українською нацією. Вперше за всю порадянську
історію України день Соборності відзначили не як державне свято, а за
швейцарським кантонним звичаєм, де кожен кантон мав своє, окремішно
національне розуміння цього свята. Етнічні українці, що роками,
століттями, тисячоліттями коли вдало, коли не дуже, берегли кожен
клапоть рідної землі ціної кращих синів Вітчизни, справедливо і
заслужено скромно, як зуміли, віддали шану і дню Соборности і пам’яті
полеглих за неї Героїв. Узурпатори влади в Україні, москалі, і їх
прислужники, космополіти всіх мастей, св’яткували від душі з великою
радістю і помпою перемогу над українською нацією московських шовіністів і
можливим, в перспективі, приєднанням України до Московщини в якості
колонії, людського і наукового донора, яким Україна була всі підневільні
роки в Московитській шовіністичній імперії всіх кольорів прапора і
державного герба – від двоголового стерв’ятника до знарядь катувань,
серпа і молота. Чи так уже випадково розщедрився ФСБіст в рясі
душпастиря на 50 тисяч золотих «срібняків»? Та ж не про об’єднання
слов’ян Європи (чехів, поляків, сербів, хорватів, словенів, словаків,
білoрусів і українців) йдеться, а про приєднання слов’ян до угро-фінів та тюрських племен північного азійського Сходу!..
«Крик
душі», озвучений в українських ЗМІ, Заява Патріарха Української
Православної Церкви Київського патріархату, Філарета, про вірогідне
знищення московським патріархатом та антинаціональною владою в Україні
української православної церкви мали би почути лідери ураїнських партій,
що голосно претендують на приналежність до «правого спектру»
україського політикуму. Не почули і не почують, бо одні заклопотані
майбутніми виборами до «верховного корита» і навіть вдень Соборності
стали скромною жменькою в ряд біля майбутнього спонсора (вочевидь),
Порошенка та Мартиненка, інші заклопотані судовими крімінальними
справами, до яких не причетний єдиний «Тризуб», що є бідний, як всі
націоналістичні українські організації. Ще хтось, використовуючи
ситуацію розпорошеності і роздрібленості націонал-лібералів, а відтак і
відсутності опозиційних сил, що кнструктивно вказували б владі як
насправді керувати країною, – надуває щоки, мов у казці Глібова,
претендуючи на єдино-правильну ідеологічну національну партію. А в той
самий час влада, що успішно контролює цю партію, готує, на всяк випадок
проект політичної «свині», яка може вигулькнути перед виборами, як
справжня спадкоємниця зародку партії – «Соціал-народної партії України» –
СНПУ. Чистка рядів ВО «Свобода», яка минулоріч прокотилася Україною,
породила чимало невдоволених політикою Олега Тягнибока як в областях,
так і в районах. Очевидно невдоволені мали що втрачати. Принаймні, як
заявив у приватній розмові один з лідерів обласної організації, котрого
зняли з посади голови ОО: «є чимало керівників осередків ВО «Свобода,
котрі думають над створенням альтернативної націоналістичної
організації...» І от уже вулицями дефілюють покищи нечисельні групи
молоді з символікою «NI» навхрест, що єднаються з проросійським
«Патріотом України». І знову виринає Харків, вірніше Харківський
олігарх, який підозрюється в фінансуванні цього проекту...
І,
як завжди в роки Великої руїни, окремим твердим острівцем може
залишитися стратегічно бідна, але сильна духом Західна Україна, яку
міністр Табачник називає «Папуасією» і котрої так боїться Президент, що
йому всюди вбачаються замахи на його життя і він, на всякий випадок,
приказав послужливому главі МВС виарештовати, без всяких на то доказів і
без адвокатів, немов у Сомалі, молодіжну українську організацію
«Тризуб» імені Степана Бандери. Імя Бандери настільки лякає московитів,
шо вони скоро всі твори Леніна поспалюють, а не лише українських
класиків, де згадується слово «націоналізм», будучи насправді
московитськими нацистами, бо слово націоналіст (той хто любить все
національне і шанує чуже) є нормальним за значенням і за діями. Зрештою,
московський націоналізм і бажання будувати і розвивати власну
національну державу в межах етнічних земель ми, націоналісти України,
вітаємо і будемо завжди шанувати. То ж, попри вереск різних
колесниченків, чечетових та табачників, Україна боротиметься! І для
цього навіть невеликої за обсягом Буковини, Галичини і Волині, як
памятають свою праісторію, визвольні змагання і готові їх повторити,
буде досить щоби не згасла Ватра боротьби за Волю. Окрім того, важливу
роль в Галичині відіграє, як раніше, Греко-католицький патріархат, що
має підтримку Ватікану, багатого Заходу, з котрим вкрай небажано псувати
стосунки будь-якій владі в Україні. Хіба що наша-ненаша українська
влада зумисне захоче спровокувати складні стосунки з Європою, заради
«братерства» з шовіністичною напів-дохлою імперією московитів.
А,
наразі, Україна нагадує чимось лісовий заказник, в котрий періодично
навідуються браві лозинські та могильовці для відстрілу та відлову
«дичини», свідомих українців.
24 січня 2011р.
ВГО ТВУН,Іван Любас
|
