Вперше Василя
Шкляра я побачив минулого року на могилі
Чорного Ворона. Який ніби за іронією долі мав майже таке прізвище, як і письменник –
Скляр. Не захопитися Чорним Вороном, значить не бути Українцем. Я ходив тим
лісом, який тоді в 1920 «прасувала» червона московська артилерія, і де потім
потайки селяни з Розумівки ночами потайки через заборону червоних сатаністів
ховали залишки тіл героїв, що полягли за Україну.
Потім в 1943 році в
тих же лісах діяло УПА. Це тепер не військова і не історична таємниця. Серед
тих бійців УПА був і мій рідний батько. Як все було швидкоплинним. На місці
героїв 20-х прийшли ті, які народилися в 20-х після їх загибелі.
Українець Василь Шкляр шокував тих,
хто звикли нав’язувати справжнім українцям образи українців фальшивих. Він дуже роздратував тих , хто запевняє (і тих,
хто в це вірить), ніби кожен з нас належить тільки до якогось з двох
канонізованих підмосковською колоніальною традицією типів: заземлений,
затюканий, покірний хохол, якого зручно і приємно смикати за чуб, та хохол
хитрий, скупий, котрий переймається лише тим, щоби хтось, бува, не поцупив з
його крайньої хати сало.Безумовно, є серед українців і такі. Та головні в
Україні завжди є інші, і саме вони є творцями
справжньої історії. Вони хоробрі, відчайдушні, жорсткі, пристрасні,
безкомпромісні, ті що борються не за особисту безпеку і статки, а за велику національну ідею та волю рідної землі.
Галас навколо спочатку непомітного
літературного твору здійняли не спроста,
а з великого переляку. А той переляк від
Холодного Яру може бути лише у воргів України. Він породив жахливу і брудну
кампанію, що ґрунтується на тій же імпортованій з
північного сходу збоченській традиції, яка паплюжить та зневажає все
українське.
Українцям намагаються вкотре нав’язати абсурдну думку, що
повстанці проти ворогів України «насправді» були.. ворогами українців. Як це брудно, нахабно і
по-совковому. І вся ця
метушня довкола роману цілком вписується в набагато ширший генебний «реформаторський», а по суті антиукраїнський контекст, яким,
немов павутинням, намагається обплутати українське суспільство влада. Це й позбавлення борців за волю
України звань Героїв
України, і «адаптація» підручників з історії й літератури на догоду радянським
некрофілам, це й закриття «нерентабельних» україномовних шкіл. Іншим брудним кроком є і рішення
про перенесеня пам’ятника Головного отамана Холодного Яру Костя Блакитного з центру на околицю
його рідного села Ганнівки на Кіровоградщині.
В Україні нині системно і невтомно нищаться
українські медіа та культура,
планово звужується поле застосування державної української мови. А ще на додаток почали
волати про ксенофобію? Злодії, як і
годиться, нахабно волають: «Тримай,
злодія!» Першим заволав за роман «Чорний Ворон» пан Красовицький, в
чиїй друкарнії, як повідомлялося в
пресі, друкувалися фальшиві виборчі бюлетені, дуетом з паном Табачником, знаним «поборником
національних інтересів», щоправда точно не українських. Справжній «чорний ворон»
українофобії.
Василь Шкляр талановито і правдиво відтворює матеріальні, ідеологічні
й мовні історичні реалії, віддзеркалює в діях та діалогах характери різнобарвних
історичних персонажів. Те саме, використане Василем Шклярем слово «жид» до
форсованої русифікації України і заборони його Кагановичем аж майже до середини ХХ століття, було в Україні та в Білорусі, цілком звичайним і коректним, загальновживаним
терміном. Таким же, як у сьогоднішній польській та чешській мовах. Письменник погрішив би
проти історичної істини й художньої
достовірності, якби взявся прилизувати лексику та образи своїх героїв і вживати
невластиві тому часу сучасні слова. З
такою логікою нам завтра чи після завтра заборонять слова «голодомор» та «геноцид» і
звелять говорити «турбота партії».
Чи не тому вже минулого року в день
вшанування героїв-холодноярців у село Мельники крім народного депутата України
Володимира Яворівського та Героя України Левка Лук’яненка «не
поткнувся» жоден з голів РДА, як то бувало раніше. Так і до заборони збиратися
там вже не довго… Москва знову наступає
на Холодний Яр, а їй допомогають, як і раніше продажні хохли та ті, які не
бажають називатися жидами. Сутність
явища українофобська та неоколоніальна.
На статті подібні цій йдуть ганебні
українофобські коментарі в інтернет-виданнях навість серед ночі. Ворог не
спить, йому не до того. Він тримтить, він боїться народного гніву, він
зажаханий нескореною частиною українців,
які вже завтра «розбудять» від сну і
іншу частину. Анатолій Авдєєв
|