На цьому тижні головним було те, що в заголовку. Українці порожні гаманці і совкове 8 березня відсунули на задній план. Три перших позиції це сила духа або її кволе
заперечення, а Азаров традиційно брехав про покращення життя своєю
ламаною українською вимовою. І перше і друге від горе-прем'єра було
глузування для українців та нашою національною ганьбою. В країні ніби
не знайшлося розумнішої людини зі знанням мови її народу: тут тобі і «кровосісі, і «пашлі
ви…», і далі ще буде. Нахабна брехня від Азарова в чергове вже не
дратувала, а трохи тішила наївністю, що ми її проковтнемо, але ні - йому вона і поперек горла стане.
Україна
в чергове вшановувала свого генія Кобзаря та бідкалася на свою долю,
але цього разу більше ніж навіть торік. Тоді вона з завмиранням подиху
була в очікуванні нових негараздів від влади, а нині вона їх вже мала.
«Жити стало краще», але не всім. Список тих, кому краще можна прочитати у
журналі «Форбс».
Письменник
Василь Шкляр отримав «своє на горіхи» від українофобів. Почали кампанію
ті, що нехотять називатися жидами, а підхопили ті, що живуть розумом
Москві, якій і самій йго не вдосталь, але інтерес в Україні вона має. Ми
для Москви втрачена через сепаратистів провінція, і це вона
продемонструвала в чергове через свою п’яту колону в Україні, нахабно сказавши: «Так писати не можна!» У вир закрутило всіх: читавших, і не читавших. Але останні, особливо ті, що не підписують укази, тепер неодмінно в більшості знайдуть роман та прочитають, впізнають в героях своїх дідів та дізнаються про
жорстку, раніше приховану правду, не стануть «приспаними». Цього і не
хотілося владі, але через свою недолугість вона і зробила роман
бестселлером.
Шевченка
та Шкляра в усьому цьому поєднує Холодний Яр, дуже холодний для ворогів
України. Він магічний, бо дає сили справжнім Українцям, і до смерті
жахає її ворогів. Холодний Яр не вперше виплескує позитивну потужну
енергію українського духу. Коли стоїш на цій землі і замислюєшся, що з
нею пов’язано, то розумієш, що воно головне. І московська церква на його землі нині
тимчасово, і завалене підземелля наших ворогів не рятує, а брехню
просто і невимушено здує вітер з українських степів, що навколо.
Нинішня влада боїться. Боїться Українців, Шевченка, Шкляра... Раніше, щоби нейтралізувати Шевченка, з нього робили
монумент, тепер роблять вурдалака.. А він все-одно будить нас. І роман
Шкляра розбудить не одного хохла. Тому влада і казиться. Та ми
переможемо, бо ми на своїй землі!
Автор
«образу вурдалаки» у кінці тижня таки отримав у прямому ефіри по тому
місцю, якому заслужив. Бузину трохи «обламали», але таку флору потрібно
викорінювати, щоб не заважала корисним українським паросткам.
А про Холодний Яр раніше забороняли говорити, а зараз на замовлення в «світову павутину» виставляють «потрібну думку», на зразок: «На
основі чого Михайло Слабошпицький зробив висновок, що громадянської
війни в Україні не було, а була російсько-українська? "Чорний ворон"
Шкляра чи Гор-Горського не аргумент.», та інші їй подібні. Але голос проти народу не може бути «голосом народу».
Ніби
з рубріки «Про це говорять» про працю говорили на другому плані: за
ріст виробництва продовольства, надії розвитку промисловості і про
розпродаж нерозпроданого, на якому хтось зароблятиме гроші. А чому цього
не робить держава? Грошей немає? А для чого і для кого виклянчуються шалені кредити МВФ?
Тиждень минув, про працю, позитиву від якої не було, говорив лише прем’єр Азаров, лікувався Президент Янукович, але лікуватися треба всій нинішній владі…
Анатолій Авдєєв
|