Голова комітету оборони Верховної ради України

 Анатолій Гриценко, у своєму виступі на ТОК-шоу

Савика Шустера «Свобода», 25 .03.11., сказав фразу,

котра визвала вулкан гніву і обурення у «помаранчевої

регіоналки» Інни Богословської...

Що ж так обурило вельмишановну багатоколірну «язичницю» в словах виваженого такого ж космополітичного, ліберального за переконаннями, депутата ВР Гриценка, що її буквально напав сказ?  А сказав він, що світова спільнота  застосувала справедливі застережні заходи проти диктатора Лівії полковника Кадафі, який розпочав війну проти власного народу, завдаючи авіаудари та обстрілюючи артилерією мирне населення Лівії. А ще він додав, що вразі спроби Президента України Віктора Януковича встановити таку ж диктатуру в Україні, світова спільнота має застосувати ті ж самі дії до диктатора Януковича, що й до диктатора Кадафі. Дивно було слухати те, як істеричні викрики, що межували з хамством базарної перекупки, Інни Богословської, підтримав стриманиі виважений, доктор економічних нук, депутат регіонал, а до нього долучився радник всіх президентів України Погребінський, заявляючи, що братовбивча війна в Лівії повинна вирішуватися без зовнішнього втручання (мабуть з міркувань, щоби дещо зменшити перенаселення земної кулі?).

Яким же дисинансом був виступ секретаря РНБУ Раїси Богатирьової (котра дещо запізнилася на шоу, за звичкою королів), котра твердим і спокійним голосом висловила діаметрально протилежну думку Президента України Віктора Януковича у вирішенні близько-східного конфлікту. Пані Раїса проінформувала присутніх на шоу, а також багатомільйонну аудиторію телеглядачів, що Рада національної безпеки України і особисто Президент України Віктор Янукович, підтримують бойові дії країн Заходу, з метою захисту мирного населення Лівії. І тут виникло риторичне  запитання – а чи дійсно такий уже консенсус думки в партії влади, чи не точиться всередині олігархічого клану гостра внутрішня боротьба за сфери впливу на Президента країни між важковаговиками мільрдерами, котрі експортують метал на західні ринки і. відповідно там же тримають свої мільярди, з одного боку, та частиною комуно-капіталістів промосковської орієнтації, котру ревно підтримує спекульнтська частка регіоналів жидівського походження?

Як би там не було, впевнена в собі секретар РНБУ, випромінювала спокій і. принаймні хотілося їй вірити, пригадавши слова Ісуса, що покаятися ніколи не пізно, що, можливо, Віктор Федорович збагнув просту істину, що йти вперед з повернутою головою назад далі уже нікуди. Дуже вже хотілося вірити, що нарешті десь там уже розроблена державобудівнича стратегія української національної держави, а не проїдальна грабіжницька політика неукраїнської влади в Україні. Український народ зачекався відвертої розмови з владою на тему якою буде та «нова країна», що її нам стільки часу обіцяв збудувати Віктор Федорович, для якої нації, для якого народу і хто в тому новому домі буде господарем. Бо наразі українці позбавлені найгоовнішого – ними керують кримінальні іноземці, стара компартійна номерклатура, котру за ниточки смикають постійно з Кремля; весь інформацйний простір належить Московщині, заокеанським космополітам, а також нечистим на руку, з солідним шлейфом кримінальних відсидок, власних бородачів; дедалі нахабніше посадоввці всіх рангів ігнорують Конституцію, основний, прямої дії Закон України про державну мову і. замість української, вся ота злочинна бридота офіційно розмовляє з нами, українцями, мовою нашого багатослітнього лютого ворога, так званим язиком, похабним вінігретом всіх мов Азії і західної Європи, що наліплена на перекручені староболгарські слова.

І все ж таки, радувало те, що коли в слухачів студії Савика Шустера уже не витримували нерви від істеричних монологів Богословської і хтось задав запитання ведучому – невже на цю шизофренію немає управи? – коротку спокійну репліку кинула, знову ж, Богатирьова. – «управа є!». На що натякала пані Раїса, нам достеменно не відомо, але можливо вона мала на увазі, що Віктор Федорович не забув того, що Богословська, за традицією «бообраних» завжди бути поруч з сильними, у 2004 році уже його зраджувала, переметнувшись до Помаранчевого Майдану...

Не будемо ні викликати духів, ні ворожити на кавовій гущі, ані споруджувати якісь надскладні аналітичні схеми, побудовані з застовуанням вищої математики і рядів Фур’є, бо наразі, як стверджують вітчизняні аналітики, «наша влада мислила одноклітинно», і була непердбачувана немов рух курки на вулиці населенного пункту – ніколи не вгадаєш куди її переляк понесе. Час покаже, чи дійсно Президент уже бачить перед собою єдино вірний шлях, яким він має вести країну, щоби не переживати такої ганьби, яку нині, вдавано спокійно, заслужено переносить парторг Атоммашу, зразок «культури та інтелекту» України, «секс-символ» Єревану, батько української мафії,  Леонід Данилович Кучма...

Та очевидно професорське звання і певні знання у сфері державокерування Bіктора Федоровича, а на додаток цілі наукові установи, профільні інтистути і державні кошти (бажано й кошти спонсорів з його партії), – все вкупі вилонило дійсно конкретну стратегію дій влади у всіх сферах складного державного механізму, з котрою влада відверто і відкрито порадиться з нами на отому, давно обіцяному всенародному референдумі, звісна річ, провівши дискусії з цього приводу у всіх засобах масовї інформації, науково-практичних конференціях тощо. Хоча, як стверджували мудрі світу цього, зокрема Дмитро Донцов та мислителі Єропи, – «Ніколи і ніде, в жодній країні народ не вирішував долі держави, бо це має робити Провід нації, її еліта, тобто аристократична меншість, що жертовно і самовіддано служить нації, високопорядна меншість, мудра меншість, компетентна меншість, якій народ повірить і піде за тою меншістю.» Нажаль Святослави Хоробрі, Канашевичі Сагайдачні, Романи Шучевичі приходять раз на декілька століть, як і Пророки національного відродження, тарас Шевченко, либонь раз на тисячоліття. Часто-густо нива кожного народу рясно вкрита яничарським чортополохом типу колєсніченків, симоненків, грачів та волг, котрі сплять і мріють про те, щоби скоріше московитська орда посунула в Україну мордувати людей і щоби вони мали можливість долучитися до великого мародерства і мордування власних співвітчизників. Чи захоче, чи зможе, чи дозволить Вікторові Федоровичу комуно-промосковський олігархат вибрати європейський шлях розвитку України, про який так пееконано вела мову Раїса Богатирьова 25 березня на теле-шоу у Шустера, покаже час і конкретні дії нашої, наразі антинаціональної влади. Бо, як мовив той же аристократ духу Дмитро Донцов, конкретні слова (обіцянки) мають бути підтверджені відповіднимчином, тобто конкретними діями на користь народу і національної держави.

Звикши до пусто-порожніх обіцянок всіх колишніх і нині чинного президента України, Віктора Януковича, 96 % відсотків тих, хто відгукнувся на запити С.Шустера чи вірять вони владі, оцінюючи конкретні дії тої влади, відповіли негативно – «Ні». Молодь, яка народилася уже за часів незалежної України, котру стало модно запрошувати на різні шоу, теж не вірить владі. Блогери, творча інтернет-молодь, теж не довіряє жодному із присутніх на тих шоу балакунам. І тут дивного нічого немає тому, що як і старше покоління часів совкізму, так і новонародженна молодь – один замкнутий світ прозябання, а світ кримінальної меншості, що брутально і цинічно загарбала всі багатства країни і політичну владу в державі, – це окремішний світ зазеркалья, паралельний світ, не дотичний до загально-національного. І тут є лише два виходи розірвати це зачароване коло:

Добра воля Президента України, Віктора Федоровича Януковича, покласти край свавіллю розгнузданої ненаситної власної оприччини, обрубати кінці і шворики, всі видимі й невидимі ниті, що його пов'язують з міжнародними спрутами як Сходу, так і Заходу і жертовно працювати розвиваючи власну державу; або зректися важкої булави, котра, можлива занадто обтяжлива, бо бунт постколоніальної юрби, в який юедео-московити перетворили древню українську націю, змете з лиця Землі і таку обридлу грабіжницьку і бездарну владу і, що найтрагічніше, і  саму не відроджену ще державу. Бо наразі Лідер Української Нації ще не окреслився, а без Провідника народ, як стверджують філософи, – це «Стадо баранів» (Дмитро Донцов «Дух провідництва...», або руйнатори – спалити панський маєток,чи на сто років кинути країну в національну мясорубку. Як то було у Франції часів Якобінської революції. чи за часів кривавого московито-юдейського контр-перевороту в царській імперії, що теж, як і французький, затягнувся був майже на ціле століття. Відгомін московитського витає над Україною понині. Кривава різанина у Франції знищила владу монархічного устрою і привела Францію до національно-демократичного розквіту.

Чого прагне наша, антинаціонально досі, влада, а головне чого прагнемо ми. українці? нині стало модно вдавати з себе щиро віруючих християн. А між тим, у Євангеліях сказано: «І будеш добувати собі хліб насущний в поті чола свого!» (Єгова). Філософи мовлять значно жорсткіше: «Природа не терпинь лінивців. І якщо хтось чекає від природи подарунків і не буде важкою працею здобувати собі статки, то нехай не каржиться на голод і помирає. В цьому і полягає жорсткий природній селекційний відбір, за рахунок якого виживає сильніший.» Чи маємо ми бажання залишатися нацією, чи, остаточно ще не випрямивши зігнутого рабського хребта, і далі прислуговути космополітичній мерзоті, належить думати кожному з нас. І думати, не зволікаючи, – пісочний годинник буття має кожна людина і нація – теж. Уже три області України – Сумська, Чернігівська і Кіровоградська – на грані вимирання. То може пора уже вибиратися з духовних запічків, – досить хилитися мов трава. Бог – це Вищий космічний розум. Він дав нам буття, дав розум, а мудрість мусимо набувати самі. Нам ніхто «манни з небес не подасть». Бо де та вища справедливість була в 1932-1933роках, коли українські матері їли власних дітей, чому Бог не перетворив нелю.дів у прах?  Будьмо сильними і смодостаніми, а не плаксіями – в наших бідах винні ми самі. Владу і добробут не випрошують – їх беруть силою, дружніми зусиллями, жертовню працею консолідованої нації.

27.03.11.

Голова ВГО ТВУН Іван Любас