«За всі роки незалежності в
Україні створено державу, де
ідеологія на нулі, влада
знаходиться в руках олігархату.
І в цьому вина всіх
президентів: моя, хоча я перебував при владі найменше; найбільша Леоніда Кучми,
бо він був при
владі найдовше; Віктора
Ющенка, котрий нічого не робив...
Україна слов’янська європейська країна і ми не потребуємо
американського устрою, де
жменька мільярдерів а всі інші жебраки... Віктор Федорович має шанс війти в
історію, як дійсно український Президент, побудувавши правову демократичну національну державу, або піти,
не залишивши
сліду...» Леонід Кравчук, 8
липня 2011р., теле-шоу С.Шустера.  8 липня цього року, у п’ятницю, в столиці
України, Києві, відбулася вервечка епохальних подій, котрі наше «Товариство
відродження української нації» не може оминути, щоби не приділити їм свою
увагу.
По-перше, вкотре депутати-прогульники від
партії «Батьківщина» в черговий раз покинули свої робочі місця у Верховній Раді
України, щоби взяти участь у політичному шоу у Печерському районному суді
столиці і перешкоджати Суду винести вердикт винна Юлія Володимирівна у скоєнні
кримінальних злочинів чи ні. Уявімо собі, що машиніст електровоза покинув своє
робоче місце, бо пішов до
Суду захищати свого начальника депо. Не уявляєте? Ото ж то! Чи лікаря, який під
час операції важко хворого кинув скальпеля, бо головного лікаря лікарні хтось
звинуватив, ведеться судове розслідування і вкрай необхідно підтримати його
морально. Економіка України важко хвора, а депутати в робочий час, зрадивши
своїх виборців, вирішують кланові питання свого партійного боса.
Політичне це переслідування, чи суто
кримінальне має сказати Суд і лише Суд. Але уявімо собі, що поведінку Тимошенко
Ю.В. візьме за взірець який-небудь простий громадянин держави. Що буде з цим
громадянином?.. Хамство і в Африці хамство. Отже хай кожен несе свій хрест і
нехай Суд визначиться був злочин в діях екс-прем’єра чи ні. Бо поза цим хаос і вседозволеність, де
діти депутатів і чиновників скоюють злочини, і їх не карають, а простих
громадян за вкрадену курку карають мов би той вкрав три мільярди доларів зі
скарбниці державного бюджету (приклад відомий).
Зробимо лірично-показушний крок назад у
2005 рік, коли новопризначений прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, в одній із перерв ковзання на льоду із Миколою
Томенком, прорекла: «Щоби чиновники, судді, депутати ВР не крали, їм потрібно
дати гідну заробітну плату...» . Сказала і підняла всій отій зграї дармоїдів
зарплату в десять раз вище. Якщо, для прикладу, зарплата у депутата ВР України
до 2005 року була півтори тисячі гривен, то з ласки пані Юлії вона стала
дорівнювати п’ятнадцяти
тисячам і плюс всілякі надбавки. На сьогодні це щось до тридцяти тисяч. Є за що
їм боротися з народом України, обкрадаючи його. Якщо депутат раніше міг
дозволити собі мати одну коханку, називаючи її референтшою, та плюс одного
якогось помічника, то сучасний депутат може собі дозволити (і дозволяє!) мати
цілий гарем і плюс десяток помічників. Отже український бюджет обгризає зграя
піраньїв із-під купола кількістю в 4500 осіб, а то і більше. Сюди додайте
багаточисельну челядь різних міністерств, високооплачуваних суддів, місцеві
держадміністрації, тощо. І все це від непродуманих дій леді «Ю», від її дикого
непрофесіоналізму. Зрештою й корисливості. Бо уже всім відомо, як попадали в
прохідні списки різні фельдмани, коломойські, пашинські тощо. До речі, автор
цих рядків і досі зберігає «золотий швейцарський» годинник, за участь у
виборчій кампанії у блоці БЮТ від партії УРП у 2001 – 2002 році. Щоправда,
згодом це «золото» виявилося звичайним булатом, а сам годинник штамповкою, але
дарчий підпис від лідера блоку Ю.В. Тимошенко мені дорогий, бо розкрив мені все
її фальшиве нутро. А судить її той суддя, якому вона піднімала зарплату і на
допомогу котрого вона розраховувала, як би виграла вибори і стала Президентом
України. Слава Богу цього не сталося...
Та повернемося до подій вчорашнього дня, 8
липня 2011року. Отже, подією номер два була двогодинна прес-конференція чинного
Президента України Віктора Януковича. Це була чергова щорічна прес-конферненція,
котра з якогось дива приурочується до дня народження виборної посадової особи,
Президента держави та його синів, ніби це королівська династія, скажемо так,
Рюріковичів чи Данила Галицького. Але не одного Віктора Федоровича мучить
хвороба наполеонізму. Що привернуло нашу увагу в тому виступі? Вельмишановний
ювіляр, Президент України Віктор Янукович має нас, українців за дурнів.
Принаймні, ми не дурніші за його радників, маємо чималий виробничий і життєвий
досвід і вроджену мудрість українства. Що правда, не маємо нахабства і хамських
звичок. Шануємо всі народи світу і сусідів, котрі не пхають свого носа у наші, українські
справи.
От уже понад сорок років українські
інженери, досвідчені робітники, спеціалісти з видобутку газу і нафти, етнічні
українці, на Самотлорі Тюменщини в вічній мерзлоті півночі добувають газ і
нафту, за яку московитська шовіністична влада здирає сім шкур з української
держави! Поверніть, пане Президенте, наших спеціалістів в рідний край, створіть
їм умови кращі ніж вони мають там на півночі Тюменщини і нехай вони розробляють
наші родовища газу, сланцевий газ, тощо. Для чого Ви нам розказуєте небилиці
про якісь спільні підприємства у межах «Три + один»? Це ми уже проходили за
триста років російського рабства. І фокус з іконою Покрови, що був
розіграний у Савіка Шустера це не що
інше, як фокус наперсточників, бо для нас, українців, Свобода нації дорожча всіх скарбів, котрі Московія
пограбувала і вивезла до своїх музеїв за роки царату і совдепії. Бо, як
мовиться: «Бійся данайців, дари
приносящих!» Та й «московський кінь» не ліпший за «троянського». Варто пам’ятати, що умішка на устах азіата – не
завжди приязнь до спібесідника…
Наступне. Болгарія до кінця цього року має
намір зовсім відмовитися від споживання російського газу. Очевидно, що незабаром
єдиними споживачами блакитного палива залишаться лише наші ЖЕКи та олігархічні
металургійні та хімічні комбінати. Нашого природнього газу вистачить для
комунальних потреб, а олігархи нехай самі про себе подбають окремо, як і
годиться у комерційному порядку. Досить їх фінансувати з бюджету України, пане
Президенте!
По-третє, Ви не просто Віктор Янукович, що
має свої симпатії і антипатії до журналістів. Ви – Президент України, а тому іноді варто слухати
не лише єлейні хвалебні оди. Це Ви на день народження маєте право кликати того,
хто лише Вас хвалитиме. Дивно було слухати, і хто це дає прес-конференцію, –
глава держави, чи якийсь фірмач?..
Четверте. Не туліть нас до угрофінів!
Ніякі вони нам не родичі, бо слов’ян вільного Великого Новгорода ще при Іванові Грозному татарва Скуратова та
Годунова, його головні опричники,
вимордувалa, потопивши в озері Ільмень все слов’янське населення і заселили муромою,
мордвою та іншими угрофінськими племенами. А щодо українців Курщини,
Воронежщини, Білгородщини, Брянщини та Кубані, котрі загарбала совдепія в недалекому
1926 році, то населення тих земель, як і Стародубщина майже уже засимільоване і
на другу державну мову, українську, в Росії не претендує, як то чинить п’ята
колона космополітів Вашої ВР в Україні та яничари типу різних колєсніченків.
Думаю, що Вам, Вікторе Федоровичу, варто
послухати не оту знавіснілу до всього українського челядь із-під Купола, а
мудрого і досвідченого ідеолога Леоніда Макаровича Кравчука: «Будуймо спільно
українську Україну і будемо дружити з усіма сусідами, бо від них, сусідів, ми
нікуди не дінемося. Будуймо разом з усіма нацменшинами, що є лояльні до
українського народу за основними критеріями патріотизму Дмитра Донцова.. Але якщо
комусь так хочеться якихось інших «язиків» і мов, то в Україні ніхто і нікого
не тримає – їдьте всі до Московії. Де, до речі, мова державна одна, – мова що
стала з 1721 року державною – старослов’янська, що перенасичена латинню та могольською вульгарщиною. Бо Русь – це
Київська Русь. Як віруючій людині, моя Вам порада, – читайте Митрополита
Іларіона, Івана Огієнка, котрий писав : «...Ми, русичі (зверніть увагу «хто –
русичі», а не чиї «русскіє, руські раби, котрі збунтувалися) учили москалів
писати, дали їм християнство, вчили варити їсти, шити одяг, взуття, дали їм
науку у культуру...»
Станьте українським Президентом ,Вікторе
Федоровичу, доки є ще час, послухайтеся Леоніда Краавчука!..
9 липня 2011 року.
Івван Любас, ВГО «ТВУН»
|
