Підстави для арешту Тимошенко, які оголосив пан Кірєєв, є явно надуманими.
Незважаючи
на відверто хамську манеру поведінки пані Тимошенко, у суду немає
жодних підстав стверджувати, що вона має намір ухилятися від судового
слідства. Не навели доказів цього ані представники прокуратури в суді,
оголошуючи своє клопотання, ані суддя Кірєєв, який виносив відповідну
ухвалу. А це єдина причина, передбачена законом, що давала судді право
використовувати арешт як запобіжний захід. Отже, рішення судді Кірєєва є
вельми сумнівним, якщо виходити з норм Кримінально-процесуального
кодексу.
Зрозуміло, чому це рішення було прийнято в п’ятницю.
Традиційно (ще з радянських часів) громадян заарештовують саме
напередодні вихідних чи святкових днів. Бо у вихідні та на свята
ув’язнені не мають можливість зустрічатись зі своїми адвокатами. А це,
безперечно, відбивається на їхньому психологічному стані. А принизити та
психологічно зламати заарештованого – це ті принципи, на яких базується
діяльність наших правоохоронців.
Чому влада вирішила піти на цей
крок саме зараз? Стверджувати, що таким чином намагаються залякати
опозицію, навряд чи логічно. Якщо вже залякувати – то серйозно, шляхом
оголошення обвинувального вироку. Сам же арешт цьому не допоможе. Більш
того, упевнений, що все це вкрай негативно буде сприйнято суспільством, у
тому числі й тими, хто критично ставиться до діяльності Юлій Тимошенко.
Таким рішенням влада ще більш дискредитує себе як в Україні, так і за її межами.
Може,
я помиляюся, але і арешт пані Тимошенко, і поспіх, з яким ведеться цей
судовий процес, зумовлені браком прогресу в переговорах між Нафтогазом і
Газпромом. Газпром зацікавлений, як завжди, затягувати переговірний
процес до зими, бо тоді він діятиме з позицій сили. Українські керівники
це чудово розуміють, тому зацікавлені максимально швидко наблизитися до
оголошення обвинувального висновку щодо Юлії Тимошенко. Цим самим
чинять тиск на російських можновладців, насамперед – на прем’єр-міністра
Росії Володимира Путіна.
Очевидно, що пані Тимошенко не
збирається миритися зі статусом засудженої, адже втрачає можливості
ведення політичної діяльності та участі у виборчих кампаніях 2012-го та
2015 років. Для неї це означатиме взагалі завершення політичної кар’єри.
Тому небезпідставно вважаючи себе зрадженою з боку пана Путіна, вона
може піти на оприлюднення всіх домовленостей, котрі пов’язані з
підписанням газових угод. А цього навряд чи бажатимуть керівники
Газпрому, а тим більше особисто Путін.
Підтвердженням цієї версії
слугує несподівано швидка реакція Міністерства закордонних справ Росії з
приводу арешту екс-прем`єра Юлії Тимошенко, розміщена на офіційному сайті відомства. Привертає
увагу емоційний підтекст цієї заяви та поспіх, з яким вона робилося. У
ній наголошується: "Усі газові угоди 2009 року укладалися в суворій
відповідності з національним законодавством двох держав і міжнародним
правом, і на їх підписання були отримані необхідні вказівки президентів
Росії та Україні". Водночас добре відомо, що підписання угод відбулося
всупереч позиції Президента України Віктора Ющенка. Та й Володимир
Путін, проводячи наодинці переговори з Тимошенко, навряд чи отримував
якісь вказівки від Президента Росії Дмитра Медвєдєва.
Отже, перша реакція російських можновладців, як бачимо, не забарилась.
У
будь-якому разі рішення судді про арешт Юлії Тимошенко не має нічого
спільного з правом та судочинством. Воно демонструє готовність
можновладців у разі політичної та комерційної доцільності порушувати
права всіх громадян, і навіть таких непересічних, як пані Тимошенко.
