Мої друзі і журналісти цікавляться моєю думкою про скандал, пов`язаний з просочуванням секретної інформації через Wikileaks. Запитують, чи можна це вважати крахом американської дипломатії? Як став можливим такий витік? І навіть проводять паралелі з тим, що ось був крах російської розвідки, у порівнянні з якою крах дипломатії не менш масштабний.

Я б не порівнював ці речі. Крах «великих» розвідників Росії – це ознака гниття системи від низу до верху. Розвідка - це тільки один з органів держави. Якщо вся держава уражена смертельною невиліковною хворобою, то ця хвороба розповсюджується і на розвідку. Нічого дивного.

Але в Америці є свої хвороби. Там йде абсолютно жахливе зростання бюрократії всіх мастей і калібрів. І ця бюрократія плодить і плодить документацію. Коли я працював у всіх таких організаціях, то перед тим, як писати звіт про агентурну зустріч, я запитав у свого старшого товариша, яким повинен був звіт – коротким чи довгим. А він мені відповідає: чим більше паперу, тим чистіша задниця. Таким чином, повертаючись з відпустки, я знаходжу свою справу. І величезна різниця, чи містить справа три сторінки чи двісті сторінок секретної інформації. Тобто двісті сторінок – це солідніше.

Америку захлеснула хвороба бюрократизації. Бюрократія секретить все, що завгодно, і виробляє папери, папери, папери... І коли я подивився на кількість секретної документації, то це просто запаморочливо. Це ознака деградації якихось служб. З такою кількістю документів неможливо працювати. І неможливо, щоб було стільки таємниць.

З іншого боку, витік демонструє ще одну хворобу. Нашу глобальну лінь, коли ми все передовіряємо комп`ютерам. Якби це все було на паперових носіях, то зрозуміло, що такий витік неможливий фізично. А так ми всі довіряємо комп`ютерам.

Комп`ютерні фірми мені нагадують фармацевтичні. Фармацевтичні «вигадують» нову хворобу, піднімають хвилю паніки, на мільярди виробляють вакцину, яку продають африканським країнам. І вони оголошують, що хвороба не розповсюджується, тому що ми вчасно спохватилися. Потім придумують нову хворобу і нову мільярдну вакцину.

Те ж саме відбувається з комп`ютерними. Вони запускають віруси, потім з ними борються, а ми за це платимо. Очевидно, що в такому витоку є величезний інтерес комп`ютерних фірм. Зараз кинуться витрачати мільярди на те, щоб підвищити безпеку своїх комп`ютерів. Потім знову хтось допустить витік. Тому, образно кажучи, зберігайте таємниці в глиняних горщиках, які закопуйте в саду під яблунею. Це якщо утрирувати... А якщо серйозно... Наприклад, у мене є два комп`ютери. Один працює на зв`язок, через нього я читаю новини і підтримую зв`язок з друзями. А другий – працює на програмах Window-95. Цим програмам п`ятнадцять років. Цей комп`ютер нікуди не підключений, це моя друкарська машинка  і сховище моїх документів. Я знаю, що ніхто нікуди сюди не залізе. Все насправді просто.

Віктор Суворов для УНІАН