Тост "За великий русский народ!" Був вимовлений
Йосипом Сталіним на кремлівському прийомі 24 травня 1945 року – через
два тижні після підписання акта про беззастережну капітуляцію Німеччини.
Ми повинні подякувати Володимиру Путіну за відвертість. Бо він
допомагає нам розвіювати міфи. В принципі для нас не мають особливого
значення мотиви його заяви щодо того, що Росія перемогла б Німеччину і
без України. Важливим є, що про те, що Росія має інтереси, відмінні і
навіть протилежні інтересам України і вона вважає можливим нехтувати
"братським народом" і навіть принизити його заради піднесення власного
національного духу стало відомо більшій кількості українців.
Хтось
може сказати, що це інтереси лише Путіна чи влади. Але ж чому зал, в
якому зібралася інтелектуальна еліта Росії підтримала його оплесками?
Чому в Путіна такий високий рейтинг? І чому найімовірніше після
останньої заяви його рейтинг зросте?
Надіюся, що українські
історики після такої заяви будуть інтенсивніше досліджувати
російсько-українські стосунки, особливо в ХХ столітті. Надіюся що КГБ
допоможе їм в цьому, розсекретить архіви.
Один відомий російський історик в ефірі 5-го каналу прокоментував заяву Путіна так: "Путін не історик. І не воєнний стратег. Не всякий офіцер КГБ спроможний кваліфіковано аналізувати воєнну історію.
Якщо
б Гітлер після окупації України визнав її державність, то українська
армія воювала б в союзі з німецькою. Війна тривала б довше. В 1946 році
вона закінчилася б із-за того, що США скинули б атомні бомби на Берлін,
Гамбург, Мюнхен...
Картина світу була б іншою. Україна уже тоді стала б незалежною державою".
Чи гордилася б Росія цією перемогою так, як сьогодні?
Звичайно,
це лише гадання. Невідомо, що було би, якби... Але все ж німці повинні
би бути вдячні Гітлеру принаймні за те, що він не пробував реалізувати
такий сценарій.
А українська влада, здається, уже звикла до
принижень і самопринижень. І відстань між нею і народом стає все більшою
і більшою...
