КРИТИЧНА МЕЖА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Якщо
застосувати твердження житомирського поета, що винесено в епіграф,
конкретно до нашого, українського народу, то погодьтеся з тим, що з
проголошенням незалежності 1991 року, ми маємо таку владу, на яку
спромоглися знайти серед залишків недомордованої інтелігенції, яку не
встигли донищити поневолювачі України
Мир-
народам! Земля – селянам!
Заводи- робітникам! Море –
морякам! Роялі – диктатурі пролетаріату! На останнє гасло мене надихнув
список
складений музикознавцями пронаціоналізацію … музичних інструментів більшовицькою владою в
Єлісаветграді у 1920 році.
ВІДРОДИМО ДУХОВНІСТЬ – ВІДРОДИМО НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВУ Уже давно ракети пробили"небесну твердь”...
та залишимо релігійну міфотворчу діяльність теологам, а нам належить
нести ту ношу, яку ми самі звалили собі на плечі. Тому до політичної
праці, друзі, наснаги нам у цій благородній справі! І будьмо
націоналістами не словом, а чином, як заповідав Дмитро Донцов.
Історія «Мамаєва побоїща» до цих пір зберігає безліч таємниць і загадок. Археологи так і не ідентифікували поле Куликівської битви. Начебто
б джерела говорять про межиріччі Дону і Непрядва, але там не знайшли
досі артефактів великої битви - наконечників стріл, списів, іржавих
мечів. Наче й не було битви. До цих пір немає і точних її дат - різні джерела відсилають нас то до 1378-го, то до 1380-го, то до 1382 року. Більшість
істориків приймають «канонічну» дату - 8 вересня 1380 року, але
численні різночитання призводять до того, що прихильники «нового
прочитання історії» взагалі ставлять під сумнів сам факт битви. Але
головна загадка побоїща - це особистість самого хана Мамая, видатного
діяча свого часу, який залишив глибокий слід в історії і в людській
пам'яті.
В Кіровограді донедавна "вміло керованому"
комуністом Володимиром Пузаковим відкрили черговий пам'ятник. Але цього
разу то був не якийсь там антисеміт з стільцем, а ціла "лавочка кохання"
пронизана матеріалізованою стрілою Амура. Кіровоградцям здається, що
його (пам'ятник) пан-товариш Пузаков присвятив своєму партійному шефу
Петру Симоненку, а можливо своєму майбутньому "другому шлюбному походу".
СУЧАСНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська нація, як жодна нація СРСР,
постраждала під час окупації України російським комунізмом. Вона вийшла з
обіймів „старшого брата” суттєво ушкодженою як фізично, так і морально,
духовно. За різними підрахунками. Українська нація за період комуністичного
володарювання втратила від 40 до 60 мільйонів осіб.
Борони Боже мати такого сусіда. Він, не
питаючи дозволу, щоразу ввалюється до вас серед ночі. Ставить на стіл
пляшку, запалює цигарку та плює на підлогу. Потім, хильнувши чергового
гранчака, лізе до вас у родичі. А щойно ви спробуєте зробити йому
зауваження – записує вас у свої вороги. Легко – так само, як він уже
назвав своїми найзлішими ворогами усіх, кого тільки знає…
Химия, транспорт и токарное дело в мезолите Древнейшей Руси
Современные
археологические, антропологические и генетические исследования
показывают, что корни русского народа уходят в глубокое прошлое. Начало
этнической истории восходит ко времени образования неоантропа на
Русской равнине – то есть к верхнему палеолиту. Этот период
ознаменовался мгновенным, по меркам истории, возникновением у
древнерусского населения умения строить искусственные жилища
(неандертальцы продолжали селиться в пещерах или под открытым
воздухом), а также переходом на ношение разнообразной одежды.
Андрей Тюняев: мигранты – главная угроза для России
Есть
вещи, которыми не шутят. Сегодня, когда мы говорим о нашей национальной
безопасности, которую когда-то в значительной степени доверяли, стыдно
сказать, крупномасштабному вору Борису Абрамовичу Березовскому, мы
имеем в виду не только и даже не столько нашу территориальную
целостность. Хотя и в этом отношении работы – непочатый край. Сегодня
вопрос стоит иначе: а кто и почему живёт на нашей земле в количестве –
задумайтесь! – ДЕСЯТИ МИЛЛИОНОВ ЧЕЛОВЕК?
Одна
из самых молодых цивилизаций мира – китайская – до недавнего времени
имела право удивлять мир якобы «своим» грандиозным сооружением – так
называемой Великой Китайской стеной. Надо отдать должное китайцам:
именно они тщательно восстановили древний памятник. Но эта тщательность
сыграла им, что называется, не на руку. И более того, поставила
серьёзный вопрос о строителях и назначении «Китайской» стены. За
разъяснением этой ситуации мы обратились к Президенту Академии
фундаментальных наук Андрею Александровичу Тюняеву.
Історія «Мамаєва побоїща» до цих пір зберігає безліч таємниць і загадок. 
